ГІПСТЕРИ: п'ять кроків назустріч




Вони прийшли на зміну ґотам, емо та хіпі. Їх не цікавить політика або спорт. Вони вважають, що не належать до певної субкультури, бо кожен із них унікальна особистість. Вони читають сучасну літературу, слухають альтернативну музику, захоплюються мистецтвом, модою й артхаусним кіно. Як ви вже здогадалися, мова йде про гіпстерів. І не кажіть, що не чули про них або не бачили на просторах свого міста. Так, це та сама молодь у вузеньких штанцях (вузькачах), кедах, просторих шарфах та інших унісексових речах. Їх можна зустріти на виставці сучасного мистецтва, у книгарні, кав’ярні або просто в місці із цікавим вінтажним інтер’єрчиком.

Ця субкультура виникла в 1940-их роках у джазовому середовищі Нью-Йорка (hipster від to be hip − «бути в темі»). Тоді всі ті, що «йшли проти системи», називали себе гіпстерами, сповідуючи джазовий стиль життя − від зовнішнього вигляду та манери говорити до певних норм сексуальної поведінки. Сьогодні, в ХХІ столітті, майже кожен другий віком від 16 до 25 років називає себе гіпстером, але насправді таким не є. Тож пропоную вашій увазі п’ять простих кроків, аби посправжньому поповнити гіпстерські лави.


1. НЕПОВТОРНИЙ ОБРАЗ

Передовсім, подумайте про свою зовнішність. У створенні неповторного образу на допомогу прийдуть крамниці із секонд-гендом. Саме там можна знайти різні вінтажні речі, а також лахи відомих американських та британських брендів, нехай і ношений.

Одяг та взуття. Вузькі джинси «скіні», кольорові леґінси, строкаті бабусині светри, розтягнуті або старезні майки із зображенням тварин, сорочки в клітинку, широкі футболки з яскравим принтом, великі в’язані шарфи, незвичайні кеди, масивні платформи, оксфорди або лофери – усе це посідає почесне місце в гіпстеровому гардеробі.

Аксесуари. Окремим пунктом є наявність окулярів у масивній кольоровій пластиковій оправі (наприклад, Ray Ban Wayfarer), зазвичай без затемнення. Цікаво, що цей аксесуар можна й не носити, але він завжди повинен лежати у сумці поруч із дзеркальним фотоапаратом (чим вінтажніше, тим краще) і блокнотом Moleskin (крутість полягає в тому, що в блокнотах цієї фірми свої замальовки робили Ван Ґог і Пікассо, писав замітки Гемніґвей).

Зачіска. Класичні стрижки, в стилі гітлерюґенд (волосся виголене над вухами і на потилиці, а зверху − довгий чубчик), використання лаків і воску, навмисна недбалість, волосся, зібране у жмут, фарбування в зелений, синій, рожевий колір.



2.«ЛУК» ЯК ОСНОВА СУБКУЛЬТУРИ

Коли ви визначитеся з модними трендами й аксесуарами, час іти фотографуватися − робити «луки» (фото на повен зріст). Для цього вдягаєте на себе чудові обнови й перед камерою демонструєте свої понти. Далі заливаєте знімки в різні соцмережі і чекаєте коментарів або лайків − чим більше схвалення, тим ви «крутіший».



3. МУЗИЧНІ ВПОДОБАННЯ

Назвався гіпстером – будь ласкавий змінити свій плейлист. Головним критерієм є «непопсовість». Гіпстери віддають перевагу некомерційній музиці: неофолку, брит-року, ретро, тріп-гопу, електроніці. Вони цікавляться не надто популярними інді-гуртами або ж загальновідомими Arctic Monkeys, Franz Ferdinand, Kasabian, The Killers. Парадоксально, та слухати цю музику слід за допомогою символів комерціалізації – «яблучних» товарів, приміром, iPod, MacBook, iPad. Справа не в їх технічній функціональності чи якості, а прозаїчне «тому, що це модно». Для тих, хто досі не зрозумів: гонитва за модними тенденціями – головна мета гіпстера.






4. РОБОТА І ТАЛАНТИ

Гіпстер – творча особистість. Майже цілодобово перебуває в пошуку музи, натхнення; пише картини, вірші, фотографує і знімає артгаусні фільми; часто веде свій блоґ в Інтернеті. Кожен гіпстер мріє стати журналістом, художником, фотографом або письменником… Одначе далебі не всі мають до цього хист, тому найчастіше «модника» можна зустріти в сфері обслуговування (продавець у брендовому бутіку чи офіціант у кав’ярні).


5. СТИЛЬ ЖИТТЯ

Виставки, театри, музеї сучасного мистецтва – у таких місцях ви можете здибати типового гіпстера. Подібні заклади надихають їх на реалізацію власних творчих амбіцій. Перекусити вони найчастіше навідуються до кав’ярень та булочних, також полюбляють ходити до маловідомих місць із креативним інтер’єром, аби базікати про модні тенденції і мріяти щодо майбутнього життя в Лондоні або Нью-Йорку (це омріяні міста, куди хоче емігрувати кожен гіпстер).



На завершення хочу додати, що перед тим, як стати гіпстером, треба визначитися зі своїми вподобаннями та смаком. У гонитві за оригінальністю й епатажем важливо дотримуватися власного стилю та не втрачати справжнього себе. Адже гіпстери – це претензійний потяг до унікальності, а не жалюгідна гонитва за всім модним.

Автор: Юлія РЯБОВОЛІК